Вчитель-логопед  

Тарасенко Наталія Анатоліївна

                   Освіта - вища

          Стаж роботи - 34 роки, спеціаліст вищої категорії          

Професійне кредо:   

   До кожної дитини ключ знайти,

     У праці результат хороший мати,

    Упевнено і творчо до мети іти,

     З любов’ю серце дітям віддавати.

  Життєве кредо:

«Не обіцяй добро чинити людям, а просто, якщо можеш, то зроби».     

      


Кожен із нас прийшов на білий світ

Пізнать його, приховане відкрити,

      Знань, мудрості добуть, та перш за все

Повинні ми навчитись говорити.

  Мета співпраці логопеда і батьків у корекційно-розвитковій роботі:

  • Сприяти розвиткові у дитини позитивної мотивації.
  • Викликати у малюка інтерес до власного мовлення.
  • Заохочувати дитину позбуватися вад мовлення.
  • Розвивати слухову та зорову увагу, вміння утримувати її певний час.
  • Давати дитині змогу залишитися собою, почуватися комфортно та природно.
  • Розвивати у малюка самостійність та впевненість у собі.
  • Виховувати позитивну самооцінку, вміння отримувати задоволення навіть від найменших успіхів.
  • Заохочувати дітей ставити дорослим запитання.
  • Сприяти тіснішому зв’язку дитини з логопедом та батьками.
  • Допомагати дитині контролювати її мовлення та розвивати в неї самоконтроль (вміння помічати власні помилки й виправляти їх, говорити нормативно правильно) та вміння помічати помилки у мовленні інших дітей.
  • Розвивати бажання демонструвати набуті вміння та навички.
  • Забезпечувати дитині можливість самостійно приймати рішення щодо свого навчання.
 

Аутизм. Поради для батьків.

За статистикою у кожної 68-ї дитини  діагностують аутизм. 

Що це  за хвороба?


  Важко  залишатися  байдужим, спостерігаючи за тим, як дитина хвора на аутизм намагається адаптуватися в швидкоплинному сучасному світі. Хоча форми подібних розладів варіюють від легких до важких, багато людей хворі на цю недугу виявляють виняткові здібності до музики чи інших видів мистецтв. Варто їх трохи підтримати і адаптація їх у суспільстві стане цілком реальною.

  Аутизм не є результатом поганого виховання. Аутизм – це розлад, який виникає внаслідок порушення розвитку мозку і характеризується відхиленнями у соціальній взаємодії та спілкуванні, а також стереотипністю у поведінці та інтересах. Всі вказані ознаки з’являються у віці до 3 років.

 На відміну від усіх інших дітей з психофізичними порушеннями і без них, аутична дитина не йде назустріч іншій людині і не радіє, коли будь-хто, дитина чи дорослий, хоче, наприклад, гратися разом з нею.

Поради для батьків:

  • Не можна заперечувати наявність проблеми. Спочатку буде шок, заперечення та відчуття безвиході. Дуже корисно в такому випадку вести щоденник. І коли стає особливо важко, дивитися, що було раніше і що відбувається зараз, і радіти будь-якому прогресу. А він буде, будьте певні.
  • Радимо зареєструватися на форумі чи в групі, де спілкуються батьки дітей з розладами спектра аутизму.Там ви знайдете безліч корисної інформації, відповіді на запитання та, найголовніше, – підтримку.
  •  Обов’язково потрібно поговорити з близькими та родичами та розповісти про діагноз. Не варто замовчувати та приховувати. Адже для досягнення успіху вам усім потрібно стати однією командою та розробити тактику поведінки.
  • 4. Чи варто говорити з дитиною про її діагноз? Ми вважаємо, що це потрібно зробити обов’язково. Аутизм діагностують у ранньому віці, а діти починають запитувати “Що зі мною не так?” дещо пізніше. Розповідаючи про аутизм, обов’язково зробіть акцент, що це не недолік, а особливість. Як поганий зір, наприклад.
  • Без допомоги спеціалістів не обійтись. Корекційні педагоги, логопеди-дефектологи, психологи – ці спеціалісти допоможуть досягнути хороших результатів. Також важливо займатися спортом, адже часто діти з РАС погано відчувають своє тіло.
  • Для навчання дитини з РАС використовуйте альтернативну комунікацію та візуальні підказки. За допомогою візуалізації дитина набагато краще сприймає інформацію.
  • У жодному разі не потрібно ізолювати дитину від спілкування.
  • Навпаки потрібно заохочувати до взаємодії з однолітками. На сьогодні у багатьох садочках та школах діють інклюзивні програми, за якими навчаються діти з особливими освітніми потребами.

Поради дорослим з близького та далекого оточення дитини
 Застосовуйте планомірну співпрацю дитини з дорослим для того, щоб у неї перед очима завжди був еталонний варіант, з яким вона хоча б зрідка   намагалася порівняти свій виріб та інші результати своєї діяльності, а також споглядати дії, рухи дорослого, чути його роздуми. Партнерство з дитиною в різних спільних з нею справах допомагатиме заспокоїти і дати їй відчуття захищеності.  Дотримуйтеся з переважною більшістю аутичних дітей постійного їх страхування: будьте готові їх спіймати, підхопити, підкласти руку на небезпечне місце тощо, будьте готові запобігти виникненню ситуації, що провокує фізичну самоагресію дитини. Дієвим способом зводити до мінімуму небезпечні дії дитини є їх не підкріплення вами своїми бурхливими реакціями (не лякатися, не засмучуватися, не сердитися).      Пам’ятайте, що деякі діти можуть провокувати такі реакції дорослого і при цьому відчувати задоволення і радість.
  Цілеспрямовано опікайте предметну діяльність та гру дитини. У цьому зв’язку забезпечіть виважене ставлення до добору іграшок та предметів, продумуйте цілі з позиції міри їхньої складності (мають відповідати віку, можливостям та інтересам дитини), прискіпливо ставтеся до організації і керівництва дитячою   діяльністю.
  Використовуйте більшу прихильність дитини з аутизмом у ставленні до предметів, ніж до людей. На цій основі опосередковано налагоджуйте діалог з ними, наприклад, через музичні інструменти, танці, спортивні ігри. Водночас налагоджуйте слухо-вокальну, слухо-рухову та зорово-рухову координацію загальної і дрібної моторики, формуйте доступний для дитини рівень здатності синтезувати їх в одній діяльності (спонукайте дитину до пошуку зліва-справа, зверху-знизу мелодійної іграшки або дорослого, який їй наспівує чи щось говорить тощо).
  Усувайте з оточення дитини все те, що може налякати її: різкі звуки (ляскання дверима, гуркотіння посудом, сварку, голосну музику); різкі зорові враження (потужні, не захищені джерела світла, раптовий рух в полі зору дитини); різкі запахи, грубі звертання тощо.
   Пам’ятайте, що погляд дорослого, звуки його голосу, наближення і торкання можуть викликати в дитини лише оборонну реакцію у вигляді різних варіантів відсторонення й уникнення (відвертання і відведення очей, небажання слухати, торкатися, вступати в будь-який контакт).
   Підтримуйте елементи      спілкування, спроби вступити в контакт, реакції на звертання дорослого. При цьому всіляко враховуйте особливості їхнього здійснення дитиною, оскільки, не зважаючи на те, що дитина «ходить повз людей», вона ніколи не наштовхується на них, може заплакати, коли на неї чи при ній кричать.
  Систематично використовуйте можливості арт-терапевтичних засобів як соціальноприйнятного виходу агресивності та негативних емоцій дитини з аутизмом, безпечного способу зняття напруження, зменшення  страхів, агресії і жорстокості. Спільна участь в малюванні, в музичнихзаняттях, в елементарних спортивних іграх сприятиме формуванню відносин  емпатії та взаємної підтримки.

ЗАКЛАДИ, ЯКІ ОПІКУЮТЬСЯ ДІТЬМИ
З АУТИЗМОМ В МІСТІ КИЇВ

  • Спеціальна загальноосвітня школа індивідуального навчання «Надія»
  • Громадська асоціація підтримки осіб з аутизмом «СОНЯЧНЕ КОЛО»
  • Благодійна організація «ШКОЛА СХОДИНКИ»
  • Громадська організація «Школа життя»
  • Центр соціально-психологічної реабілітації для дітей і молоді з функціональними обмеженнями «Подолання»
  • Реабілітаційний центр «Родина» для дітей та молоді, які мають функціональні  обмеження

 Білінгвізм, або двомовність, у дітей

  І

снуюче двомовне середовище в нашому суспільстві може позначитися на мовленні дитини як позитивно, так і негативно. Якщо дорослі, які оточують дитину, розмовляють правильно і чисто, дитина автоматично успадкує правильне мовлення. Якщо ж мовлення дорослих спотворене, перевантажене некоректними формами висловлювань, жаргонами, – відповідним буде і результат. Адже мозок дитини, її центральна нервова система, органи чуття, артикуляційний апарат сформовані таким чином, що дитина з народження здатна засвоювати кілька мов одночасно.

Однак тільки успадкування та запам’ятовування для оволодіння вмінням розмовляти недостатньо. Потрібна щоденна, послідовна, цілеспрямована робота з розвитку усного мовлення.

Для того, щоб запобігти виникненню «суржику», слід обов’язково демонструвати дітям приклади правильного розмовного мовлення. І якщо в такому випадку прикладом не можуть бути батьки, ним має стати педагог (вихователь, учитель), або хтось із найближчого оточення дитини. У випадку, коли в сім’ї, де росте і виховується дитина, звучить «правильна» рідна мова, а в навчальному закладі – українська, з часом вона буде володіти однаково добре двома мовами. Дітям нелегко заговорити новою для них мовою, а це означає, що потрібні терпіння та тактовність з боку дорослих. Слід відразу заохочувати нехай навіть незначні перші успіхи дитини.

При вивченні другої рідної мови, слід спочатку акцентувати увагу на сприйнятті, розумінні, а вже потім на говорінні.

Для того, щоб не відбулося засмічення мовлення дитини, необхідний постійний контроль дорослих під час двомовного спілкування. Також сім’ям, в яких виховується дитина-білінгв, бажано час від часу отримувати консультацію логопеда для того, щоб попередити виникнення мовленнєвих порушень.

Дуже важливо з самого дитинства виховувати в дітях інтернаціональні почуття, повагу до інших мов і народів. Слід пояснити дитині, що вивчення мови іншого народу – це повага до його культури, побуту, традицій.

Пам’ятайте, що процес оволодіння другою мовою є досить тривалим, тому не потрібно постійно виправляти помилки, вказувати на них. Невимушений характер спілкування та щира, довірлива атмосфера будуть викликати у дитини природне бажання розмовляти на декількох мовах.

Слухняні пальчики 

   Про розвиток дрібної моторики говорилося багато. Але чомусь усі акцентують увагу на тому, що дитині це знадобиться для того, щоб потім красиво писати. Але писати дитина почне лише через шість років, коли піде до школи. Тоді чому люди вигадали знамениту пальчикову гру „Сорока-білобока”, що використовується для зовсім маленьких дітей?

   Тому що дрібна моторика – це важлива складова розвитку мовлення. А говорити дитина починає значно раніше. І вдосконалення мовлення саме в шість років уже завершується. Тому впевнено можна стверджувати, що первинне значення пальчикових ігор – саме розвиток мовлення. Розвиток рухів пальців ніби готує грунт для наступного формування мовлення.

   Роботу з тренування пальців можна починати з дітьми 6 – 7 місяців. У цей період корисно робити масаж – поглажування кисті рук у напрямку від кінчиків пальців до зап’ястя і вправи: брати кожен пальчик окремо, згинати і розгинати їх. Робити так слід 2-3 хвилини щодня.

  Уже з 10-місячного віку можна впроваджувати активні вправи для пальців рук. Їх добирають із врахуванням вікових особливостей дітей. У цьому віці малюкам можна катати пальчиками дерев’яні кульки різного діаметру, займатися конструюванням з кубиків, збирати різні пірамідки, перекладати з однієї кучки на іншу олівці, ґудзики та ін. Слід давати дитині перебирати спочатку великі предмети, потім – дрібніші.

  Дітям 1,5 – 2-річного віку дають складніші завдання: застібнути ґудзики, зав’язати вузлик, шнурування. Найкращим засобом для розвитку рухів пальців рук для дітей цього віку є гра „Театр пальчиків”.

   Пальчикові ігри не мають бути тривалими. П’ять хвилин на день – цілком достатньо для того, щоб стимулювати мовленнєву функцію дитини.

  Дітям дошкільного віку для розвитку дрібної моторики можна запропонувати мозаїку, пірамідки, пазли, намисто (нанизування на нитку), мотузки (зав’язування і розв’язування вузлів), лекала й трафарети для штрихування, дощечки для викладання візерунків.

   Багатьом мамам доводиться багато часу проводити на кухні. Тут можна знайти багато цікавого і корисного. Наприклад, можна попросити дитину відкрити різні баночки з кришками, а також коробочки різних розмірів. Або можна запропонувати дитині зібрати навмисне „розсипану” крупу, квасолю або горох. Можна змішати в одній посудині різні за зовнішнім виглядом макаронні вироби і попросити малюка правильно їх розділити. А який чудовий предмет тісто! І не обов’язково якесь спеціальне тісто. Якщо вдома готується щось із тіста, слід навчити дитину його рвати, м’яти, розкочувати, видавлювати фігурки. Найпростіше - можна зліпити їжачка: дати дитині шматочок тіста і зубочистки, і навчити дитину устромлювати зубочистки в тісто.

   Якщо на папері зробити пластилінову основу, то можна створити чудові картини з тих самих круп. Дитина вдавлює зернятка в основу – і вони прилипають. Це аплікація без клею. Для більш старших дітей дайте декілька видів круп – і нехай фантазують.

   Найскладніших рухів за точністю і тонкістю вимагає від дитини аркуш паперу. Починаємо з того, що даємо дитині тільки фарби. Нехай залишить відбитки пальчиків на папері. Потім пропонуємо і пензлик. Завдання обираються залежно від віку: від простого – черкати пензликом по аркушу паперу – до розфарбовування картинок. Пізніше вже пропонуємо малювання фломастером та олівцем.

   Ножиці – предмет небезпечний, але разом із тим дуже необхідний для розвитку дрібної моторики. Спочатку просто ріжемо папір на шматочки, потім – по заданій прямій лінії, а вже після цього – вирізаємо фігурки. Це дуже складно для малюків, але так цікаво!

   Отож, розвиток дрібної моторики пальців – заняття неважке, дуже цікаве, доступне. Дитина сама прагне досягти успіху. Завдання дорослих - їй не заважати, а створити максимально комфортні умови для занять. І тоді дитина порадує дорослих не тільки красивим написанням літер, але й чистотою свого мовлення.



Дихальні вправи для розвитку мовленнєвого дихання

        Дихальні вправи допомагають навчити дитину правильно дихати, а при більш глибокому диханання відбувається вентиляція легенів, очищення їх від бактерій та мікробів. Дихальна гімнастика входить до системи корекційно-розвивальної роботи вчителя-логопеда та вкрай необхідна для подолання мовленнєвих вад дитини з особливими освітніми потребами.

Дихальна вправа "Кулька"

   Запропонуйте дитині уявити, що в животику у неї надувна кулька. Вдих носиком - кулька надувається і стає велика-велика. Животик випинається. Видих - кулька здувається із звуком -с-, -з- або -ш-. Нехай малюк виповнить вправу 3-4 рази.

Дихальна вправа "Вітер"

   Як шумить вітер? А ось так! Вдих носиком. Видих ротиком, долонька торкається ротика і дитина без голосу вимовляє "звук індіанця" - це шумить вітер. Вправу слід повторити 3-4 рази.

Дихальна вправа "Квітка"

   Дитина уявляє, що вона на полі квітів, зриває одну квітку і нюхає її - вдих носиком. Видих ротиком зі звуком -а- - як пахне квітка. Запропонуйте малюкові понюхати 4-5 квіток.