Практичний психолог 

Прищепа Тетяна Іванівна

Освіта: вища

Стаж: 27 років

Кредо:  В кожній людині є сонце, тільки дайте йому світити (Сократ)

Основні напрямки роботи:

- психологічний супровід учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану

- сприяння адаптації дітей до дитячого садка

- формування готовності до навчання у школі

- психологічний супровід дітей з особливими потребами.

Як батькам поводитися з дітьми під час війни: 

5 порад

           Діти у сприйнятті світу та життєвих обставин орієнтуються на поведінку батьків. У Національній службі здоров'я нагадали, як поводитися з дітьми, аби вберегти їхню психіку в умовах війни.  Будь-який прояв негативних емоцій – нормальна реакція в українських реаліях сьогодення, але в НСЗУ наголошують:  "Паніка, крики, сльози батьків викликають у дитини відчуття, що відбувається катастрофа"   Навіть коли довкола відбуваються страшні події, які важко сприймати з "холодною" головою, все одно пам’ятайте:

•  Спокійні ви – спокійна дитина.  Намагайтеся поводитися спокійно принаймні при дитині. Це допоможе їй легше адаптуватися до складних життєвих обставин. Також важливо дотримуватися звичної для дитини рутини.   
• Не забувайте про обійми.  Намагайтеся якомога частіше обіймати дитину. Вона має відчувати, що ви поруч.
• Грайте з дитиною. Живий контакт з батьками допоможе дитині відволіктися. Не залишайте її наодинці з гаджетами. Раніше Центр громадського здоров'я опублікував перелік простих ігор, за допомогою яких батьки зможуть допомогти своїм дітям зняти напругу.
• Транслюйте дитині відчуття безпеки. Проговорюйте дитині, що у будь-якому випадку захистите її від небезпеки.  Пояснюйте, що саме ви робите для її та вашої безпеки: для чого залишаєте квартиру та спускаєтесь в укриття. Якщо доводиться евакуюватися, слід пояснити, чому це життєво необхідно.
• Психологиня Світлана Ройз разом з Міністерством освіти і науки також розповідали, як правильно говорити з дитиною, якщо хтось із батьків йде на війну. Варто пояснити дитині, що дорослі її захищають, долаючи ворога. Вона має знати, що життя змінилось не назавжди. Частіше кажіть їй, що колись війна обов'язково скінчиться, але не називайте жодних часових термінів.
• Кажіть дитині правду.  Важливо бути відвертими з дітьми навіть тоді, коли стається найгірше. Не обов'язково вдаватися до жахливих подробиць, але вона має знати правду.
• Також  радять не дивитися при дитині відео з вибухами та ненормативною лексикою.

         Як і що зробити для себе, щоби бути в ресурсі?

1.       Забути про те, що ми маємо бути в ідеальному ресурсному стані. Це – війна. І це не час, коли ми можемо бути без стресу, відновленими й мирними.

2.       Важливо бути добрими до себе. Адже багато наших сил часто витрачаються на те, щоби навантажувати й “пиляти” себе. Хтось почувається винним, що не там, де треба абощо. Однак треба вчитися бути собі добрим другом. Зробив помилку – попроси вибачення, зроби висновки, виправ і не “пиляй” себе. Бути добрим другом собі – це розуміти, що ти маєш право помилятися.

3.       Мати меню активностей і добре планувати день. Напевно, найголовніше запитання зараз – це “що не робити?”. Адже є багато нових завдань, а ми не маємо стільки ресурсу. Тоді треба перепланувати життя – ми не можемо втиснути все. Тому треба подумати про другорядні речі, які можна скинути, розуміючи, що це можна продовжити після війни. Тоді з’являється ресурс на те, що ти маєш робити зараз.

4.       У нас є два джерела ресурсів: коли ми турбуємося про себе та коли хтось турбується про нас. Треба розуміти, що не егоїстично просити когось потурбуватися про нас. Тоді про це треба сказати прямо, не чекаючи, що людина здогадається.

5.       Треба розуміти, що ми стикаємося з жахом війни, але ніколи зорі не бувають такими ясними, як у найтемнішу ніч. Тож треба навчитися бачити зорі в цій темряві. Війна показала нам, хто ми, ким ми хочемо бути й показала багатьох людей такими, якими ми не сподівалися їх побачити. І ці речі треба “фотографувати серцем” – треба на них дивитися, зворушуватися, запам’ятовувати.

Коли ми дивимося на це сяйво – воно наповнює нас і ми також стаємо світлом. А це – величезний ресурс. Так ми не виснажуватимемося. Адже те, що ми робимо, також нас надихає. Так, життя важке, зараз важкий період для всіх нас. Але коли ми робимо те, що є світлом, як-от зайняти своє місце в строю, долати страх, діяти мужньо, допомагати іншим, віддавати свої кошти, які заощаджували на відпустку, збройним силам – ми стаємо світлішими й щасливішими.

                     Рекомендації для батьків

Якщо дитина вже «залипла у цифру»

• виділіть певний час — не більше ніж півгодини на день для дошкільника;
• виділіть певні місця в квартирі та забороніть користуватися девайсом в інших, наприклад, у кухні, в спальні;
• Запропонуйте згодом цікаві й захопливі для дитини заняття саме у встановлений час і визначеному місці. Так, непомітно для дитини ви поступово «відвоюєте» її у девайса.
•  Показуйте особистий приклад і діставайте власний девайс при дитині якомога рідше і винятково для розв’язання конкретного завдання.
• Приділяйте дитині увагу. Якомога частіше дивіться їй в очі. Вибудовуйте довірливі стосунки. Демонструйте свою любов і душевне тепло. Проводьте якомога більше часу разом.
• Концентруйтеся разом на кожному процесі й шукайте те, що дає почуття радості та задоволення. Практикуйте разом з дитиною усвідомленість: коли разом їсте, звертайте увагу на смак, зовнішній вигляд продуктів; під час прогулянки — на запахи навколо, відчуття вітру на обличчі, звуки дощу; під час спілкування — не відволікайтеся ні на що інше.
• Намагайтеся поступово замінювати задоволення, отримані за допомогою девайса, на задоволення із реального життя.
• Створюйте спокійну і просту обстановку довкола дитини. Будьте організовані. Підтримуйте передбачуваний і розумний розклад дня. Уповільніть ритм життя, не поспішайте, не метушіться. Насолоджуйтеся кожною миттєвістю і простими речами в житті.
•  Гуляйте з дитиною якомога більше на свіжому повітрі. Ліпше не на гамірних вулицях, переповнених сенсорними стимулами — мерехтінням вогнів, шумом машин тощо, а в парку, в лісі, на природі
•  Не бійтеся, якщо дитині стане нудно. У нудьзі, не заповненій інтернетом, криються колосальні можливості: саме в ній рукавичка перетворюється на щеня, а з гілок будується фортеця. У ній народжуються плани і кроки з їх реалізації, створені самою дитиною. Можливо, це станеться не одразу: нічого не народжується швидко. Але не прагніть одразу заповнити час дитини і вигадати їй заняття — не позбавляйте її ініціативи і відповідальності.
•  Не робіть трагедії з можливих «зривів». Продовжуйте працювати далі, і вам все вдасться.

Як пояснити 3–5-річним дітям, що зараз відбувається?

            Приклад з практики роботи психологів в наш час... "Нещодавно мені телефонувала мама трирічної дитини – вони виїхали з-під обстрілів. Її дитина час від часу повторює слова: “танки”, “вбивати”, “стріляти”, хлопчик став капризним, неспокійним…" Як реагувати, що робити?

    Головне завдання батьків – подорожувати життям разом із дітьми й допомагати їм розуміти реальність, наскільки це можливо в їхньому віці. Але робити це в такий спосіб, аби вони, розуміючи цю реальність, могли далі жити, бути психологічно стійкими, розвиватися й любити.                                                                 

    У кожному віці – своя мова. Мова маленьких дітей дуже проста – це історії. Тож можна малювати щось, розповідаючи історії. Наприклад, мамі хлопчика, яка звернулася до мене, варто пояснити дитині, що зараз в Україні війна і спробувати намалювати її разом із ним. Треба пояснити, що це сумно й ми не хочемо, щоби так відбувалося, тим часом малюючи танки чи інші символи війни. Тоді навколо танків треба намалювати щось світлими красивими кольорами, розповідаючи, що в України є воїни, які захищають нас – вони сильні та відважні. Треба наче оточити ці танки чимось хорошим, пояснити, що є багато добрих людей у світі, щоби зупинити війну та злих людей. Опісля можна взяти інший аркуш і намалювати на ньому сонечко, кажучи, що добро обов’язково переможе, ми переможемо й повернемося у свої домівки.

       Ще одна гарна методика – терапевтичні історії та казки. Є готові казки з малюнками. Якщо ви не маєте такої історії, казку можна створити самостійно. Наприклад, якщо ви мусили втікати від війни, можете метафорично розповідати щось на кшталт:

“Жила собі сім’я пташок у дуже красивому весняному лісі, вони любили там співати, гуляти. Але лихі звірі із сусіднього лісу напали на мирних пташок. Вони почали палити дерева. Їхній прекрасний ліс почав горіти. Тоді мама-пташка мусила взяти своїх пташеняток і полетіти з дому. Їм було тривожно. Вони прилетіли в інший сусідній ліс, де є багато добрих звірів і пташок. Тато пташеняти мужньо залишися у своєму лісі з іншими пташками, щоби боронити його…”.